Класифікація наук у наукознавстві виконує функції групування наукових знань у певні системи, що сприяє уніфікації науки, її міжнародних зв’язків і прискоренню темпів розвитку.
Теорія наукового прогнозування, планування та управління науковими дослідженнями, моделювання науки, наукова організація праці, право та інші розділи наукознавства в розвитку науки виконують методологічні функції, визначають її стратегію та напрями розвитку в суспільстві.
Отже, наукознавство, узагальнюючи світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших високорозвинених країн, сприяє її удосконаленню, задоволенню життєвих потреб людей. Однак наукознавство – це не комплекс окремих дисциплін і навіть не синтез знань про логіко-пізнавальні, соціальні, економічні, психологічні, структурно-організаційні аспекти розвитку науки, а цілісна наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначають розвиток науки як історично мінливої цілісності, або системи.
За своєю спрямованістю, безпосереднім відношенням до практики окремі науки поділяють на фундаментальні і прикладні. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що керуюють поведінкою та взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення. Ці закони і структури вивчаються як такі, так би мовити, в “чистому вигляді”, безвідносно до їхнього можливого використання.Тому фундаментальні науки іноді називають “чистими”.
Безпосередня мета прикладних наук – використання результатів фундаментальних наук для вирішення не тільки пізнавальних, а й соціально-практичних проблем. Тому тут критерієм успіху є не тільки досягнення істини, але й міра задоволення соціального замовлення.
Вища атестаційна комісія (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затвердила національну класифікацію наук з 25 галузей науки
За призначенням і роллю в сучасному українському суспільстві кожна галузь наук поділяється на кілька груп. Саме таким чином ВАК України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затверджено перелік спеціальностей з економічних наук.
Основними цілями державної політики України у сфері наукової і науково-технічної діяльності визначено:
примноження національного багатства на основі використання наукових і науково-технічних досягнень;
створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;
зміцнення національної безпеки на основі використання наукових і науково-технічних досягнень;
забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості.
До повноважень Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади належать питання здійснення науково-технічної політики держави; подання Верховній Раді України пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та їхнього матеріально-технічного забезпечення; затвердження державних (міжвідомчих) науково-технічних програм відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення реалізації загальнодержавних науково-технічних програм.
Вищим науковим центром країни є Національна академія наук (НАН) України, що очолює і координує фундаментальні дослідження в різних галузях науки. НАН України є державним науковим закладом, який об’єднує всі напрями національної науки і підтримує міжнародні зв’язки науковими центрами інших країн. НАН складається з відділень відповідних галузей науки. Крім галузевих, є територіальні відділення (наприклад, Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філії. Галузеві відділення НАН об’єднують науково-дослідні інститути, що очолюють розвиток науки в цій галузі знань і в яких зосереджено провідні наукові сили. Крім Національної академії наук, в Україні функціонують державні галузеві академії. У складі галузевих академій діють НДІ різного профілю відповідно до галузі науки. Україні функціонують і недержавні спеціалізовані академії, які об’єднують вчених на громадських засадах за профілем їхньої наукової діяльності. В Україні діє і велика кількість галузевих НДІ, підпорядкованих міністерствам і відомствам. Зокрема ці НДІ виконують особливо складні та трудомісткі науково-дослідні роботи, які потребують об’єднання зусиль колективу вчених (наприклад, розробка методик з прогнозування розвитку галузі). Відповідно до напряму НДІ визначають його структуру: створюють відділи, лабораторії, сектори, які здебільшого очолюють провідні вчені у цій галузі знань. Вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути) мають спеціальні підрозділи, які виконують науково-дослідні роботи за рахунок державних бюджетних і госпрозрахункових коштів. Виконують дослідження професорсько-викладацькі працівники, аспіранти, студенти, а також вчені на конкурсній основі. Тематика досліджень у цих установах формується за профілем ВНЗ, його факультетів і кафедр на договірних засадах з підприємствами, організаціями або у формі державного замовлення.
Наукові кадри в Україні готують вищі навчальні заклади і науково-дослідні організації. Основною формою планомірної підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів є аспірантура, яка функціонує при вищих навчальних закладах, наукових установах, що мають необхідну наукову та матеріальну базу. Завершується навчання в аспірантурі захистом у спеціалізованій вченій раді дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук.
Поделитесь с Вашими друзьями: |
